Головна » 2013 » Грудень » 6 » Комунікаційна «прірва» між вченими та журналістами
22:35
Комунікаційна «прірва» між вченими та журналістами
   Сучасний світ вимагає від журналістів обізнаності в багатьох галузях. Працювати одночасно з величезними обсягами матеріалів, різними за тематикою, доводиться насамперед працівникам інформаційних агенцій та електронних засобів масової інформації. Важливим джерелом для журналістів виступають науковці, їхні доповіді на конференціях, дослідження, статистичні дані, висновки та рекомендації тощо. Немає значення – цікавиться журналіст лише спортом чи культурою, одного дня йому все ж доведеться працювати над статтею із залученням науковців чи їх матеріалів у цій галузі.
   Проте в роботі з науковою тематикою існують певні проблеми:
• більшість із таких матеріалів написані в науковому стилі, який досить часто є малозрозумілим і для журналіста, і для пересічного читача;
• науковці не завжди охоче співпрацюють із журналістами, пояснюючи це тим, що незадоволені великою кількістю помилок у пресі та якістю співпраці;
• наявна наукова інформація іноді не знаходить місця в структурі видань.
   Завдання працівника засобів масової інформації в роботі з науковими даними іноді нагадує роботу перекладача. Але сам процес – це не лише переклад із наукового стилю, його спрощення. Увага має приділятися поясненню інформації, пристосуванню її до щоденних потреб читачів. Не завжди при підготовці матеріалу можна уникнути використання певних термінів. Та, власне, не треба намагатися позбавитися їх будь-якою ціною. Необхідно лише вжити ці слова доцільно та вірно. Наукова термінологія вимагає від журналістів серйозного ставлення до її використання. Якщо термін викликає сумнів, пригадайте слова М. Рильського: "не бійтесь заглядати у словник". Тільки доречне й виправдане використання термінів є ознакою професіоналізму журналіста. Разом із підвищенням кваліфікації працівників засобів масової інформації потребують удосконалення і визначення наукові терміни. Потрібні чіткі формулювання, уніфіковані й недвозначні. Словники, які було видано останніми роками, насамперед приватними видавництвами, не завжди відповідають усталеним нормам. Вони не рецензуються іноді фахівцями з інших галузей. Частка наукової термінології в повідомленнях преси постійно збільшується. Відповідно зростає і кількість помилок. Найнесподіваніше застосування того чи іншого терміну може статися не тільки за сприяння журналістів, але й за участі політиків та громадських діячів, які активно цитуються пресою. Саме тоді малозрозуміле й рідко вживане слово раптом з’являється всюди, не дивлячись, доречно чи ні. Потрібно вдосконалити подачу матеріалів, адже в них багато спеціальних термінів, висловів наукового характеру, русизмів, тавтологій. Великі тексти варто розбивати на менші частини, можливо з власним підзаголовком. Це полегшує сприйняття інформації читачами.
  Отже, проблема спілкування між вченими та журналістами існує, але завжди можна знайти компроміс. Журналісти повинні, висвітлювати наукову інформацію простою та зрозумілою для кожного читача мовою, а науковці – більш детально та доступно пояснювати свої твердження, досліди чи думки. Тоді «прірва» між журналістами та вченими зникне.
Захарук Марії
Категорія: Історія науки і техніки | Переглядів: 227 | Додав: | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]