Головна » 2012 » Травень » 11 » "Кілер" у Чернівцях
14:06
"Кілер" у Чернівцях
  9 травня поет та письменник Андрій Любка приїхав до Чернівців презентувати свою першу прозову книгу під назвою «Кілер».
  Дійство відбулося у книгарні «Букініст» та «Найкращій кав"ярні на розі». Збірка оповідань «Кілер» вийшла друком у Літературній агенції «Піраміда» на початку квітня. У Львові ж і відбулась перша презентація книги. Другими стали Чернівці. Далі Андрій помандрує презентувати книгу до Івано-Франківська, Тернополя, Вінниці та Києва.

   Перша зустріч відбулася о 15:00 у книгарні «Букініст». Там автор прочитав оповідання з «Кілера» під назвою«How I spent my summer», відповів на всі інтригуючі запитання читачів, сфотографувався та люб"язно роздавав автографи.


   Продовжили о 19:00 в «Найкращій кав"ярні на розі». Тут прозвучали такі оповідання з нової книги, як «Чотири постулати старого Ідальго», «Маленька імпровізація для фортепіано» та декілька поезій. Найбільше читачі просили прочитати поезію «Ти прокинешся зранку» (ЧИТАЙТЕ ВНИЗУ).
   Модератором обох зустрічей був Олександр Бойченко.
   Щодо збірки, то вона вміщує 11 оповідань: «How I spent my summer», «Подвійне вбивство біля Ужгородського гуртожитку», «Сховок під вуличним ліхтарем», «Сюїта для трьох скрипок і фортепіано», «Полковник міліції і наближення клімаксу», «Чехов, який живе всередині мене», «Чотири постулати старого Ідальго», «Маленька імпровізація для фортепіано», «Жінка з піску», «Кілер», «Дівчина з Вальпараїсо». І, за словами автора, не є автобіографічна.

Ти прокинешся зранку і скажеш: знаєш,
Ти, типу, письменник, архітектор людських душ,
Представник культурної інтелігенції, ну і всяке таке,
Що ти в мені знайшов, я ж навіть не розумію про що ти пишеш,
Я ж навіть не знала, шо ти – поет, мені просто очі сподобалися. І зачіска.
Я лежатиму поруч, буде холодна пізня осінь, я навіть подумаю:
Блін, я постійно пишу про осінь, листя, і ось вона тут, коханка смерті,
Пізня осінь, блін. Повернуся і скажу:
Я кинув курити учора вночі,
Прочитав есемеску, дістав ключі,
Відчинив замок, зайшов у кімнату,
Увімкнув світло, сорочку зім’яту
Підібрав із крісла, налив собі рому,
І подумав: нарешті вдома.
Скільки всього і скільки я мандрував!
Стежку смерті тричі вночі минав.
Довго жив без тебе, набрався пороків,
Написав дві книжки, мені двадцять років.
І за те, що я дихаю, бачу, за те, що я тут,
Хоча наше життя – вокзал і фастфуд,
За те, що живу, і за те, що пишу,
За хороші фільми, нормальну траву,
За тебе включно, за наше життя,
За всю цю музику без кінця,
За цю от сцену і за цей мікрофон,
За мій розряджений телефон,
За твою смс: скоро прийду,
Боже, дякую!
Ти посміхнешся і скажеш: за це я тебе й люблю, дурнику.
Я скажу: вже потрібно вставати, десята ранку, мені на роботу.
А ти знову посміхнешся і скажеш: ні, ще раз, хоч один раз.
І я відповім:
Для тебе, кохана, я здатен на все,
Аби лише бачити твоє лице,
Аби лиш тримати за руку тебе,
Для тебе, рідна, я здатен на все.
А потім в лікарні, як божий знак,
Медсестра мені скаже: у тебе рак.
І ти закричиш, а я промовчу,
Через вісім місяців ляжу в труну,
І голосно й гулко, як серцебиття,
Будуть мовчати земля й небеса.
І не мине навіть року, можливо, пів,
Як тебе поцілує якийсь дебіл.
Ти йому розкажеш якось вночі:
У мене був хлопець, писав вірші,
Помер у двадцять, у нього був рак,
Жаль, звісно, але рак – це рак.
І якщо після смерті існує життя,
Якщо далі тече ця нестримна ріка,
Якщо осінь триває, якщо гріє тепло,
Якщо поезія вічна, я всім назло
Далі дивитимусь в твоє лице,
Далі кохатиму тебе.
Категорія: Новини студентського життя | Переглядів: 838 | Додав: Нікуся | Теги: книга, Букініст, Олександр Бойченко, Андрій Любка, Чернівці, Найкраща кав*ярня, презентація | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]