Історія газетної «качки» настільки стара, наскільки стара сама газета. Часто газетну «качку» пов`язують з  Робертом Корнелісеном, котрий одного разу написав дивовижну статтю про качку, яка з`їла 19-х своїх побратимів, порубавши їх на шматочки. Цим він хотів перевірити наскільки люди вірять всьому, що пише газета. Ця стаття зробила фурор і довго була на слуху, проте через деякий час, автор зізнався у розіграші. З тих пір будь-яку недостовірну інформацію почали називати газетною «качкою».
            Ще одною версією появи цього терміну є позначка n.t.  Колись в англійських газетах, статті, котрі були не підкріплені достовірними фактами, позначались позначкою n.t(not testifide). А німці читали це буквосполучення як «ente» (енте), що співзвучно з німецьким словом «качка». а
            І дуже часто подібні газетні «качки» з`являлися в серйозних виданнях саме 1 квітня.  Світові ЗМІ неодноразово розігрували читачів. Так от в 1995 році  газета «Айріш таймз» написала статтю про те, що Діснейленд веде переговори з Росією про покупку Леніна прямо з мавзолеєм.  В 1999 році газета «Фенікс ньюз-таймс» повідомила про створення фонду допомоги безпритульним.  Цей фонд мав збирати гроші не на соціальну допомогу, а на озброєння бомжів. Пізніше газетярі запевняли, що на рахунок перечислили гроші.
            Найвідоміша газетна «качка» радянського союзу була написана газетою «Ізвєстіє». Так в 1988 році в газеті ізвєстіє був надрукований матеріал, в якому йшлося про те, що відомий аргентинський футболіст Дієго Марадона може перейти в склад московського «Спартака». Футбольний клуб готовий заплатити 6 млн. доларів за перехід в команду. Пізніше був розкритий розіграш. Це був перший відомий газетний розіграш за історію СРСР на 1 квітня.
            Так звані «качки» відомі не тільки газетам, але й радіо. Ще в далекому 1938 році двома радіо дикторами в Нью-Джерсі  був виконаний вищий пілотаж радіо «качки». Був написаний сценарій по мотивам книги Герберта Уелся «Війна світів». Різниця була в тому, що дію перенесли в місто, де слухали радіо, написали реальні назви вулиць, використали деталі місцевості.  Вони навіть актора на передачу запросили, який вмів говорити як президент, щоб об`явити надзвичайний стан. Вони використали спец ефекти,  і це шоу вийшло в прайм-тайм, тобто, час коли найбільша кількість слухачів. Результат: паніка серед слухачів та дзвінки про  поодинокі напади інопланетян.  Після цієї передачі десятки людей стверджували, що вони були захоплені інопланетянами. Звичайно потім радіо-діджеї розкрили свій фарс і вибачились, але погрози з боку розлюченої публіки довго не покидали дикторів.
            Але ні газети, ні радіо, ні телебачення не зрівняються  з кількістю «качок», чи як тепер прийнято називати «фейків» в інтернеті.  Хоча є незліченна кількість інтернет «фейків», але хочу згадати один з дуже популярних, на який повелися десятки авторитетних інтернет ресурсів. У 2012 році  був черговий суд між бізнес гігантом Apple та Samsung. Мова йшла про позов сумою в 1 млрд. доларів, який виграв Apple. Але директор самсунга не упав лицем в багнюку і відправив до компанії конкурента 30 вантажівок заповнених 5-центовими монетами. Голова самсунга Лі Кун Хі заявив, що «яблучникам» довго доведеться перераховувати виграний капітал. Він запропонував на виграні гроші до кінця життя купляти в автоматі содову всім директорам Apple. Ця новина потрясла інтернет простір, всі захоплювалися кмітливістю і гумором корейця, проте не тут то було.  Все ж таки деякі інтернет ЗМІ здогадались  перевірити данні, але підтверджень офіційних не знайшли, але і спростувань не було з боку жодної з сторін. Проте чисто фізично таку суму могли б перевезти близько 2 тисяч фургонів, та і зібрати 1 млрд. доларів по 5 центів – нереально.           
            Доки будуть ЗМІ, доти будуть «качки» і «фейки», адже це не тільки спосіб посміятися, ай серйозно впливати на цільову аудиторію, провокувати владу і народ  і сіяти дезінформацію.

Олександр Докієн