Від «Золотого Дукату» до мого дому рівно вісім зупинок. Я заходжу в  тролейбус, затишно вмощуюсь біля вікна, за яким ллє дощ і гортаю в пам'яті сьогоднішній день. Приїзд із протесту в Києві, чотирьохгодинний сон і знову море цікавих та культурних подій мого рідного міста. До того ж ще й День журналіста. І за що мені таке щастя, що до Чернівців в такий день приїхав Кость Бондаренко? Це подарунок долі, чи як? Як його до нас занесло і чому йому спокійно не святкувалось? Бо він хоча і політолог, але журналіст з нього теж неабиякий.

   Політикою я почала цікавитися десь півроку тому. Але за цей час вона якоюсь мірою стала для мене болючою темою. Іноді їй дивуюся, співчуваю, переживаю через неї, з неї насміхаюся. Іноді вона мене дратує.  Заангажованість, джинса, підкупні люди, продаж ідеї за гроші… від всіх цих речей хочеться блювати. Бо все те, що говорять про владу пенсіонери в тролейбусах, сидить у печінках.

   Ближче моїй душі поезія. Вона завжди приходить у ті моменти, коли в душі лютує буревій, виливає ща ... Читати далі