Одного березневого ранку, прямуючи вздовж вулиці Головної, я зупинилася поглядом на вікні одноповерхового будинку. Там, опершись ліктями на підвіконня, сидів хлопчик років семи-восьми, сумно дивлячись услід перехожим. Через мить помітила на будівлі напис – "Дитячий притулок", вул. Головна, 169.
Нам, людям, у яких життя склалося цілком вдало, важко уявити, що відчуває дитина, від якої відмовляються батьки, або ж яких позбавили батьківських прав. Саме так вони набувають статусу дітей-сиріт, або дітей, позбавлених батьківського піклування. Часто діти самі тікають на вулицю, звідки нерідко потрапляють в притулки. І це не дивно. А що ще залишається робити неповнолітньому, який з дитинства бачить п'яні обличчя батьків та носить синці на власному тілі від батьківського кулака?
- До нас в основному потрапляють діти 3-18 років, вилучені з проблемних сімей. За своє життя вони пережили чимало, тому намагаємось в першу чергу надати їм медичну, педагогічну та реабілітаційну допомогу. У притулку діти перебувають всього 3 місяці. За цей час наші педагоги привчають їх до іншого, нормального життя, – розповіла директор притулку для дітей Жанна Янчук.
 За словами начальника управління у справах дітей Юлії Яківчек, з початку року в Чернівецькій області було усиновлено 24 дитини, 4 із них стали прийомними дітьми для іноземців. ... Читати далі